Хроніки Нарнії (книжка)

Лев, чаклунка та платяна шафа.

Четверо дітей.

Людські якості та дитячі мрії знову на полицях наших мізків, та є актуальною темою(проблемою) чарівного дзеркала яке об'єднує в собі реальну картину світу ірраціонального Всесвіту, де царює справжня Зима наших сердець.

Сумний факт.

Клайв Стейплз Льюіс написав своєрідну казку на біблійну тематику, де основні герої не діти, не лев і навіть не він сам від свого імені.

Це Зміни в Собі.

І саме, як Святий Дух у нас міняє нашу похибну думку, серце і погляди на життя.

Досвід — чудовий подарунок для кожного, але як саме ми його унеможливлюємо, вже відображає його рівень розвитку в нашому випадку.

Розуміти та зуміти зрозуміти різні речі.

В першому випадку це незавершена стадія того розуміння, яке може дати відповідь у правильному напрямку другого випадку, вже використаного та пройденого шляху у Випробуваннях.

Простими словами: ми є неідеальними, і наші вчинки дають зрозуміти наскільки нам важливо залишатися «неідеальними».

В цьому нам допомогає середній із чотирьох дітей Едмунд, він є важелем невірних думок.

Його бажання їсти ласощі перемагає відчуття ситого «голоду».

Коли ми засмучені, не можемо контролювати свої емоції та почуття, то чомусь дуже хочемо заглушити потребу «вивільнення» у ласощах(дитячий вік) або в шкідливих звичках (дорослий вік).
Тобто те що ми відчуваємо, те і хочемо вжити щоб не відчувати це, відімкнути тимчасово ці небажанні емоції.

Але це ж як наркотик, до якого ми будемо звертатися кожного разу, коли відчуємо знову поганий настрій.
І знову повертаємося до ситого «голоду», Святого Духу який наділяє наші почуття тою ситістю непотрібних бажань.

Наприклад ви тримаєте у руці цукерку, у гарному пакунку, але ж сумніваєтеся її їсти, ви ситі тим «голодом» який спонукав їсти все що очі бачать.

Хтось у «Хроніках Нарнії» бачить пригодницькі мандрування проти ворогів, а я бачу тут пригоди людини пройденого часу між «до» та «зараз» не після, а саме зараз якою вона є, і ким хоче надалі бути.

Це важливо залишатися переможцем не якогось титулу, бо гроші не завжди є, а от людяність важко у собі добути, якщо ми це зуміємо зрозуміти.

Дякую вам за прочитання, дякую і за те що зберігаєте у собі Людяність до всього що відбувається.

Не втрачайте цю рису, і за порадою лева Аслана:

«Забувайте що було, який в цьому же сенс?»

Мій приклад показує, що це нічого не дає окрім того як стоїш на місці і колупаєш свої мізки.

Вік це не ознака дорослішання, мудрим від цього не стати.

Саме Віра спонукає до пошуку нових шляхів розвитку того самого Досвіду, який дає нам можливість зрозуміти наскільки нам це під силу.

Головне зрозуміти, а не розуміти.

Відчутно.